Кошиль Віталій Олександрович
Дата та місце народження: 24 грудня 1989р., м. Кривий Ріг
Дата та місце загибелі: 8 квітня 2023р. (33 роки), сел. Хромове, Бахмутський район, Донецька область
Військова служба
Роки служби: 2022-2023
Звання: Молодший сержант.
Посада: Стрілець-сапер
Формування: 2-ге відділення 3-го штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0920
Війни/битви: Російсько-українська війна
Детальніше
Життєпис
Віталій після школи, з 2004 по 2007 роки, навчався у Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї за професією «Електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування. Машиніст електровоза. Прохідник». Виробничу практику він проходив учнем прохідника на дільниці №46 шахти «Тернівська» Криворізького залізорудного комбінату.
Після закінчення закладу освіти працевлаштувався на ту саму шахту, де опановував тонкощі гірничої справи – трудився машиністом електровоза дільниці №10 шахти «Тернівська». З часом гірник здобув неабиякий досвід, демонструючи свої професіоналізм і майстерність. У 2013-му його було переведено на посаду підривника дільниці вибухових робіт. На цьому Віталій не зупинився і продовжив підвищувати свій рівень знань. У 2017 році він закінчив Український політехнічний технікум, де опанував спеціальність «Підземна розробка корисних копалин».
22 березня 2022 року під час повномасштабної агресії рф проти України Віталія Кошиля було мобілізовано до лав ЗСУ. Служив стрільцем-сапером 2-го відділення 3-го штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0920.
Загинув, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок.
Без нього залишились дружина Тетяна та доньки Анна й Ангеліна.
Макаренко Олександр Юрійович,
Дата та місце народження: 15 червня 1987р., м. Кривий Ріг
Дата та місце загибелі: 5 березня 2023р. (35 років),
с. Водяне, Очеретянська селищна громада,
Покровський район, Донецька область.
Військова служба
Роки служби: 2014-2016, 2020-2023
Звання: Старший сержант
Посада: Старший механік
Формування: 1-а мінометна батарея 2-го механізованого батальйону військової частини А0536
Війни/битви: Російсько-українська війна
Детальніше
Життєпис
Олександр навчався у Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї за професією «Прохідник» у групі №24 з 2006 по 2007 роки. Виробничу практику проходив в АТ «Кривбасзалізрудком» учнем прохідника дільниці №4 ш. «Тернівська».
Після завершення навчання у ліцеї працював на різних промислових компаніях, що займаються видобутком корисних копалин. У 2012 році влаштувався до Криворізького залізорудного комбінату. Працював кріпильником дільниці №9 проходки шахти «Криворізька».
З 2014 року Олександр добровольцем став на захист України, а 29 липня 2015 року його було мобілізовано до лав ЗСУ, де він захищав наші кордони під час антитерористичної операції на Сході України. Через рік він демобілізувався і повернувся до Кривого Рогу, проте хвилювання за бійців, за наше вільне майбутнє не давало йому спокою. Наприкінці 2016 року Олександр Макаренко став нести службу за контрактом, продовжуючи захищати нашу державу від російського ворога і агресора. А через три роки, у лютому 2020-го, знову підписав контракт.
Олександр Макаренко давав гідну відсіч ворогам і під час повномасштабного вторгнення. Він був старшим механіком 1-ої мінометної батареї 2-го механізованого батальйону військової частини А0536.
Загинув під час артилерійського обстрілу.
Похований в с. Лозуватка. З війни тата не дочекалися троє дітей.
Гейко Данило Олексійович
Дата та місце народження: 1 березня 2001р., м. Кривий Ріг
Дата та місце загибелі: 26 січня 2023р. (21 рік), м. Бахмут, Донецька область.
Військова служба
Роки служби: 2020-2021, 2022-2023
Звання: Солдат
Посада: Водій кулеметного взводу
Формування: І механізований батальйон в/ч А1302
Війни/битви: Російсько-українська війна
Детальніше
Життєпис
Данило навчався у школі №55. Дитинство його пройшло у Тернівському районі міста, на вулиці Колачевського. Після закінчення школи навчався у Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї, який закінчив у 2019 році.
У серпні цього ж року працевлаштувався на Криворізький залізорудний комбінат. На КЗРК Данило працював електрослюсарем з ремонту устаткування дільниці №16 шахти «Козацька».
Протягом 2020-2021 років проходив строкову службу в ЗСУ. 7 грудня 2022 року Данила мобілізували. Він служив водієм кулеметного взводу І механізованого батальйону в/ч А1302.
Мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, Данило Гейко (позивний «Таєць») загинув внаслідок мінометного обстрілу.
Похований у Кривому Розі на кладовищі «Ново-Краматорівка» Тернівського району.
Залишились батьки і наречена.
Залога Сергій Вадимович
Дата та місце народження: 27 березня 1996р., м. Кривий Ріг
Дата та місце загибелі: 25 грудня 2022р. (26 років), смт Красна Гора, Бахмутський район, Донецька область.
Військова служба
Роки служби: 2022
Звання: Солдат.
Війни/битви: Російсько-українська війна
Детальніше
Життєпис
Сергій навчався у Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї з 2011 по 2014 рік за професією «Кухар. Кондитер» (майстер в/н Середа Олена Олександрівна, класний керівник Афанасьєва Катерина Костянтинівна).
Під час повномасштабного вторгнення криворіжець боронив Україну на найбільш гарячих напрямках фронту. Хоробрий воїн давав гідну відсіч ворогам на Донеччині. 25 грудня 2022 року зв’язок із захисником обірвався, й тривалий час він вважався безвісти зниклим.
Як виявилося, останній свій бій Сергій прийняв в одній з найбільш пекельних бойових точок війни, під Бахмутом.
Залишились дружина і донька Мілана, якій усього рік.
Хомяк Владислав Геннадійович
Дата та місце народження: 24 вересня 1999р., м. Кривий Ріг
Дата та місце загибелі: 24 листопада 2022р. (23 роки)
м. Бахмут, Донецька область.
Військова служба
Роки служби: 2019, 2022
Звання: Старший солдат.
Посада: Стрілець-мінометник
Формування: 24-ая бригада військової частини А0998
Війни/битви: Російсько-українська війна
Детальніше
Життєпис
Владислав з 2015 по 2018 рік навчався в Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї в групі № 3 за професією «Слюсар з ремонту рухомого складу. Машиніст тепловоза», класний керівник Веселова Тетяна Борисівна, майстер виробничого навчання Корж Анжела Анатоліївна.
Він став на захист нашої країни у 2019 році. Воював із російськими загарбниками на Донбасі: під Попасною Луганської області та Волновахою на Донеччині.
Поліг стрілець-мінометник, виконуючи бойове завдання під Бахмутом.
Залишився батько.
Запоронюк Віталій Юрійович
Дата та місце народження: 4 жовтня 1994р., с. Кам’яне Поле, Криворізький район, Дніпропетровська область
Дата та місце загибелі: 19 жовтня 2022р. (28 років), Херсонська область
Військова служба
Роки служби 2016-2017, 2022
Війни/битви: Російсько-українська війна
Детальніше
Життєпис
Віталій виріс у дружній багатодітній родині, його мати – Тетяна Михайлівна має почесне звання «Мати-героїня».
Навчався в Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї з 2011 по 2014 роки за професією «Помічник машиніста тепловоза», майстер виробничого навчання Вавренюк Ольга Володимирівна. Класний керівник Єгорова Наталя Михайлівна пригадує: «Віталій завжди був душею компанії, приходив на допомогу товаришам, відрізнявся почуттям гумору, легкою вдачею, був життєрадісній, любив життя та свій рідний край».
Віталій був справжнім патріотом, мужнім та безстрашним. Він брав участь у антитерористичній операції на Сході країни у складі інженерно-саперного 309 полку, а з початком повномасштабної війни вже 25 лютого пішов на фронт добровольцем.
На жаль, підступна ворожа куля забрала життя вірного сина України.
Залишилися мати, дружина Ольга та чотирирічний син Артем.
Алієв Рустам Рамазанович
Дата та місце народження: 11 серпня 1995р., м. Кривий Ріг
Дата та місце загибелі: 3 травня 2022р. (26 років), с. Князівка, Бериславський район, Херсонська область
Військова служба
Роки служби: 2018-2019, 2022
Звання: Старший солдат
Формування: Військова частина А1962
Війни/битви: Російсько-українська війна
Детальніше
Життєпис
Рустам після закінчення школи з 2009 по 2012 рік навчався у Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї за професією «Електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування. Машиніст електровоза. Прохідник».
Потім вступив до Гірничого технікуму ДВНЗ «Криворізький національний університет», де отримав спеціальність «Шахтне та підземне будівництво».
У 2014 році працевлаштувався на акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» та працював кріпильником дільниці №4 (нарізних робіт) шахти «Октябрська».
З 10 травня 2018 року до 15 жовтня 2019 року проходив строкову службу у ЗСУ. Відслуживши, він повернувся працювати на комбінат.
26 лютого 2022 року Рустама мобілізували. Ніс службу у військовій частині А1962, героїчно боровся з ворогами України.
Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу.
Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у Кривому Розі.
Борисенко Олександр Володимирович
Дата та місце народження: 31 жовтня 1986р., с. Тернуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область
Дата та місце загибелі: 11 березня 2022р. (35 років), с. Орлове, Бериславський район, Херсонська область
Військова служба
Роки служби: 2015-2016, 2022
Звання: Старший солдат
Посада: Стрілець-снайпер
Формування: 2-ге піхотне відділення в/ч А1962
Війни/битви: Російсько-українська війна
Детальніше
Життєпис
Олександр працював охоронником у ТОВ «Сокол», потім монтером колії П’ятихатської дистанції колії ДП «Придніпровська залізниця», а згодом – знов охоронником у ТОВ «Охорона».
У 2013 році закінчив Криворізький професійний гірничо-технологічний ліцей і пов’язав своє життя з Криворізьким залізорудним комбінатом – працював учнем прохідника на шахті. Набравшись досвіду, трудився кріпильником на прохідницькій дільниці №46 з виробничого навчання робітників. З 2017 року працював на посаді прохідника дільниці гірничопідготовчих робіт шахти «Тернівська».
З 7 лютого 2015 року до 8 квітня 2016 року Олександр Борисенко брав участь в антитерористичній операції на Сході України, тож, коли почалася повномасштабна війна, 26 лютого 2022 року його було мобілізовано до лав ЗСУ як досвідченого воїна. Вірний військовій присязі, проявив моральну стійкість, мужність і почуття відповідальності перед своєю державою.
Загинув стрілець-снайпер 2-го піхотного відділення в/ч А1962 під час бою проти колони танків супротивника.
Залишилися двоє дітей – син Костянтин та донька Кіра.
Кучеренко Віктор Геннадійович
Дата та місце народження: 28 серпня 1993р, с. Антонівка, Новоодеський район, Миколаївська область.
Дата та місце загибелі: 11 січня 2022р. (28 років), смт. Новотошківське, Сєвєродонецький район, Луганська область.
Військова служба
Роки служби: 2014, 2021-2022
Звання: Старший солдат
Посада: Навідник кулеметного відділення
Формування: 17-та окрема танкова Криворізька бригада імені
Костянтина Пестушка
Війни/битви: Російсько-українська війна, (ООС)
Нагороди та відзнаки: орден «За мужність» ІІІ ступеня (2022р., посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
Детальніше
Життєпис
Віктор народився в с. Антонівці Новоодеського району Миколаївської області, мешкав в с. Новолазарівка Казанківського району Миколаївської області.
Навчався в Новолазарівській ЗОШ, згодом — у Казанківській гуманітарній гімназії та Казанківському СПТУ. У Криворізькому професійному гірничо-технологічному ліцеї навчався в 2012 році на відділенні курсової підготовки. Після цього працював на шахті та в шахтобудівному управлінні.
У листопаді 2014 року Віктор Кучеренко був призваний на строкову службу, а незадовго до демобілізації він підписав контракт та ще три роки (2016-2018) проходив службу у зоні АТО/ООС в одній із бригад Національної гвардії України. По завершенні контракту працював на шахті в Кривому Розі, проте у квітні 2021 повернувся до армії, підписавши новий контракт.
Служив навідником кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону.
11 січня 2022 року близько 20 години російсько-окупаційні війська почали обстрілювати позиції ЗСУ, де Віктор чергував на наглядовому пункті. Від прицільного пострілу ворожого снайпера він отримав поранення, несумісне з життям.
Похований в с. Новолазарівці на Миколаївщині.
Залишилися батьки.
Гесінг Андрій Олександрович
Дата та місце народження: 21 серпня 1982 р., м. Кривий Ріг,
Дніпропетровська область
Дата та місце загибелі: 26 серпня 2015р. (33 роки), смт. Желанне,
Ясинуватський район, Донецька область
Військова служба
Роки служби: 2014-2015
Звання: Солдат
Посада: Такелажник
Формування: 93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр»
Війни/битви: Російсько-українська війна, (АТО)
Нагороди та відзнаки: орден «За мужність» ІІІ ступеня (16 січня 2016, посмертно), відзнака міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» III ступеню (посмертно)
Вшанування: Портрет на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за
Україну» у Києві: секція 7, ряд 2, місце 40
Детальніше
Життєпис
Андрій з 1997 по 2000 роки навчався в ПТУ №30 (зараз – Криворізький професійний гірничо-технологічний ліцей) за професією «Слюсар з ремонту автомобілів».
Пройшов строкову службу в армії, до 2009 року працював у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».
У лютому 2014 року призваний за мобілізацією; такелажник взводу технічного забезпечення 2-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади.
Загинув під час виконання бойового завдання.
Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища у Кривому Розі.
Залишилася донька 2014 р.н.
Человський Дмитро Миколайович
Дата та місце народження: 30 жовтня 1980 р., м. Кривий Ріг,
Дніпропетровська область
Дата та місце загибелі: 1 лютого 2015р. (34 роки) с. Троїцьке, Попаснянський район, Луганська область
Військова служба
Роки служби: 2014-2015
Звання: Сержант
Посада: Механік-водій
Формування: 17-та окрема танкова Криворізька бригада імені Костянтина Пестушка
Війни/битви: Російсько-українська війна, (АТО)
Нагороди та відзнаки: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно),
відзнака міста Кривий Ріг «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно)
Вшанування: Портрет на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну»
у Києві: секція 6, ряд 4, місце 9.
У криворізькій ЗОШ №48 відкрито меморіальну дошку на
його честь.
Детальніше
Життєпис
Дмитро 1999 року закінчив криворізьку ЗОШ № 48.
Навчався в ПТУ №30 (тепер – Криворізький професійний гірничо-технологічний ліцей) з 01 червня по 01 грудня 2000 року за професією «Прохідник» (курсове навчання).
Працював на шахті «Гвардійська».
Призваний на військову службу в травні 2001 року у військову частину А 1048. Командир відділення БМП-2. 30 липня 2014 року мобілізований на військову службу до 17 окремої танкової бригади.
У часі війни — механік-водій розвідувального взводу розвідувальної роти. Свою БМП ніжно звав «Ластівка».
Загинув у бою, відбиваючи атаку диверсійно-розвідувальної групи бойовиків «ЛНР» на взводний опорний пункт «Саша».
Похований на кладовищі «Веселі Терни» в місті Кривий Ріг.
Залишились батьки, сестра, дружина, донька 2008 р.н.
Отрішков В‘ячеслав Миколайович
Дата та місце народження: 18 грудня 1969 р., м. Кривий Ріг,
Дніпропетровська область
Дата та місце загибелі: 26 січня 2015р. (45 років), с. Санжарівка,
Бахмутський район, Донецька область
Військова служба
Роки служби: 2014-2015
Звання: Солдат
Посада: Водій-кіномеханік клубу
Формування: 42-й окремий мотопіхотний батальйон (57-а окрема
мотопіхотна бригада)
Війни/битви: Російсько-українська війна, (АТО)
Нагороди та відзнаки: Орден «За мужність» ІІІ ступеня (4 червня 2015, посмертно), відзнака Криворізької міської ради «За Заслуги перед містом» 3 ступеня (посмертно)
Вшанування: Портрет на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну»
у Києві: секція 5, ряд 7, місце 38
У Криворізькому професійному гірничо-технологічному
ліцеї встановлено меморіальну дошку на його честь
Детальніше
Життєпис
В’ячеслав закінчив 8 класів криворізької ЗОШ № 57, ПТУ № 30 (зараз – Криворізький професійний гірничо-технологічний ліцей) (навчався з 1985 по 1988 роки за професією «Електрослюсар, черговий та з ремонту устаткування»). До 2013 року працював у ТОВ «Трансмаш».
Мобілізований до лав ЗСУ навесні 2014 року. В часі війни — водій-кіномеханік клубу 42-го окремого мотопіхотного батальйону «Рух Опору» 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
26 січня 2015 року загинув під час виконання бойового завдання біля Дебальцевого — у бойову машину влучив протитанковий реактивний снаряд.
Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища в Кривому Розі.
Залишились мати, дружина, троє дітей.
Палій Олександр Володимирович
Дата та місце народження: 17 березня 1969 р., м. Ташкент, Узбекистан
Дата та місце загибелі: 10 серпня 2014 р. (45 років), с. Зелене, Амвросіївський район, Донецька область, бої за м. Іловайськ
Військова служба
Роки служби: 2014
Звання: молодший сержант
Посада: головний сержант взводу
Формування: 40-й окремий мотопіхотний батальйон «Кривбас»
Війни/битви: Російсько-українська війна, (АТО)
Нагороди та відзнаки: орден «За мужність» ІІІ ступеня (15 травня 2015, посмертно), «Іловайський Хрест» (посмертно)
Вшанування: портрет на меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за
Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 25
Детальніше
Життєпис
Олександр навчався в ПТУ №30 (тепер – Криворізький професійний гірничо-технологічний ліцей) з 1984 по 1987 роки за професією «Машиніст тепловоза».
Працював машиністом у цеху експлуатації залізничного транспорту транспортного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
На війну пішов одним з перших добровольців. Був головним сержантом взводу 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».
10 серпня 2014-го БТР Олександра потрапив у засаду і підірвався на міні, загорівся. При спробі вибратися і загасити БТР був застрелений двома пострілами снайпера у спину.
Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища в Кривому Розі.
Залишилися мати, дружина і син 1996 р.н.